Господь приходить у повноті

Гадаю, що Стрітення – це безкінечний процес. Кожен новий етап у духовному житті людини завжди містить у собі важливі події: нове Різдво, нове Стрітення, нове Преображення, нову Голгофу, нове Воскресіння, нове Вознесіння, і знову Різдво — народження у новій ролі. Бог усе більше відкриває Себе нам. А ми йдемо Йому назустріч. Або уникаємо цієї зустрічі. Господь завжди приходить до нас у повноті. Але дає нам Себе настільки, наскільки ми можемо прийняти, вмістити Його.

Як вмістити безмір? Як прийняти Бога? Хіба можна перечерпати море в ямку на березі? Ні. Мабуть, тому Господь щоразу змушений стримувати поривання своєї любові, яку хоче вилити на нас. Це постійна мука. Чому Христа розіп’яли? Та просто не змогли, не зуміли вмістити любов. Таким чином людство захищалося від свого спасіння. Утікало.

І сьогодні ми дуже часто чинимо так само – уникаємо найважливішої стрічі у нашому житті. Або ж відгукуємося на поклик Бога й наполегливо і терпляче долаємо всі випробування та власну обмеженість, знаючи, в ім’я чого і заради чого…

Надприродне не є неприродним, у душі ми завжди цього прагнемо. Але ми настільки згіршені життєвими обставинами, що коли нам дається чистота, лякаємося. Перша зустріч із Богом дуже часто супроводжується страхом. Але відтак, коли отямлюємося, йдемо за покликом, щоб здійснилося наше власне Стрітення з Господом…