Яким є Творець світу?

У посланні до Римлян апостол Павло переконує нас, що ми можемо пізнати Бога, вдивляючись і роздумуючи над сотвореним світом (Рим 1, 19-20). Так само як картина чи вірш може розкрити нам характер та емоції їх автора, так і весь навколишній світ, вся краса природи свідчить про любов і доброту Бога, про Його ніжність і силу. Якщо уявити, що вам показали картину під назвою «Всесвіт» і попросили сказати свою думку про автора, то ви б, скоріш за все, зробили висновок, що Той, Хто це все сотворив, є надзвичайно розумним і величним, бо всесвіт довершений і досконалий. Крім того, гармонійність, симетричність і краса навколишнього світу не залишили б у вас і тіні сумніву, що автор має неабияке відчуття краси і естетики. Так само неповторність кожного листочка, кожного камінця і кожної людини засвідчили б про оригінальність і неабиякий творчий потенціал Бога. Його доброту і прихильність до нас видно хоча б з того, що на Землі забезпечені всі умови, щоб ми могли комфортно жити і розвиватися: сонце дає тепло, хмари – дощ, земля – врожай, і все це безкоштовно.

Досліджуючи світ, ми зіткнемося з тим, що кожне наше відкриття ставитиме більше запитань, ніж даватиме відповідей, а це спонукатиме до висновку, що автор є надзвичайно глибокий і цікавий. У нас неодмінно з’явиться бажання познайомитися з Ним особисто.

Ми не можемо задовольнитися тільки спогляданням цього світу, глибоко в нашому серці живе невідступне бажання познайомитися з його Творцем. Чому? Тому що, як запевняє нас апостол Іван: «Бог є любов», без якої ніхто не може відчувати себе щасливим, не може нормально розвиватися: діти потребують любові своїх батьків; подружжя – взаємної любові один до одного, без неї не може бути міцною сім’я; друзі – любові, що виявляє себе у довірі, підтримці, допомозі.

Це прагнення любові є візитною карткою кожного Божого творіння, жодне творіння людини не має цієї потреби. Але звідки можемо дізнатися, в чому полягає Божа любов?

Бог потурбувався, щоб ми могли отримати відповідь на ці та інші запитання, читаючи Святе Письмо. У третьому розділі Євангелія від Івана ми читаємо, що «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним». Любов Господа до людей – це не порожні слова, адже Він пожертвував, Він віддав найдорогоцінніше – Свого Єдинородного Сина – заради нашого спасіння. Найважливішим є те, що Він зробив це заради нас, не переслідуючи якихось корисливих цілей. Він просто так сильно нас любить, що готовий віддати Своє життя.

Так само апостол Іван у своєму першому посланні показує нам, що Бог вже любив нас тоді, коли ми Його ще не знали, не молилися до Нього, а навпаки – ображали своїми гріхами. Уже тоді Ісус віддав своє життя заради кожного з нас. Отже, «Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що він полюбив нас і послав Сина свого – примирення за гріхи наші» (1 Ів 4, 9).

Ісус, розп’ятий на хресті, є найкращим прикладом жертовної любові, яка віддає себе повністю і не чекає нічого взамін, яка любить навіть тоді, коли її зневажають, плюють, насміхаються, яка молиться за тих, хто її розпинає. Тільки Бог може любити нас по-справжньому і тільки в Ньому ми можемо віднайти ідеал любові.