Чому саме ця фраза святого апостола Павла є своєрідним ключем до цих роздумів? І взагалі: для чого пишемо на тему оптимізму у час, коли в нашій державі виникло і досі виникає безліч проблем політичного, економічного та морального характеру? А на сході України уже восьмий рік Росія здійснює проти нас загарбницьку війну і, стягнувши до українських кордонів величезну кількість війська та бойової техніки, зухвало погрожує вторгненням на нашу територію. Зрештою, коли не тільки в Україні, але й у всьому світі панує епідемія коронавірусу і забирає багато людських життів?
Що таке оптимізм?
Усе пояснюється дуже просто: на основі деякого життєвого досвіду, у якому були моменти і приємні, і не дуже приємні, хочеться сказати усім, хто не полінується прочитати написане до кінця, що, незважаючи на будь-які, навіть дуже складні обставини, ніколи не впадайте у песимізм, і тим більше – у відчай! А також ніколи не розчаровуйтеся у житті. Як обґрунтування цієї тези, прочитайте будь ласка слова одного чоловіка, який з цього приводу сказав: «У моєму житті часто складалося так, що було чимало підстав і причин впасти у смуток, песимізм, навіть у розпуку, однак я твердо вірив і був переконаний, що біля мене завжди є Господь Бог, Який постійно чуває наді мною, веде мене хоч і нелегкою, часом крутою та вибоїстою, дорогою до справжнього, цікавого і щасливого життя».
До речі, а ви знаєте, звідки походить слово «оптимізм» і яке його значення? У перекладі з латинської мови термін «optimum» означає “найкращий”. Тобто оптиміст від будь-якої життєвої ситуації очікує найкращого (з можливих) сценарію розвитку подій. Він завжди вважає, що світ чудовий і з будь-якої ситуації є вихід. Така людина цілком переконана, що усе вийде на добре і жодні, навіть найскладніші обставини, не повинні засмучувати нас. Це можемо показати на такому простому прикладі. Дві людини – песиміст та оптиміст по-різному будуть сприймати наполовину порожню склянку води. Песиміст вважає, що вона наполовину порожня, а оптиміст скаже, що наполовину наповнена. Іншими словами, оптимізм – це погляд на життя з позитивної точки зору.
Наш світ найкращий
Цікаву думку щодо цього поняття висловив філософ Готфрід Лейбніц, який вважав, що ми живемо в «найкращому з усіх можливих світів». Тобто оптимізм – це переконання в тому, що наш світ такий, який він є за даних обставин, що він – найкращий з усіх можливих світів. Що все підпорядковане Богові. До речі, один святий з цього приводу говорив, що на справжніх християн не повинні впливати будь-які, навіть непередбачені обставини. Вони не мають керувати нами, а навпаки – ми керуймо обставинами.
Джерело радості
Власне для нас, християн, важливим є релігійно-метафізичне трактування цього явища. Зрештою, глибоке пояснення християнського оптимізму закладено у згаданій на початку цих роздумів цитаті святого апостола Павла. Якщо вам не важко, просимо прочитати ці мудрі слова ще раз, і ви зможете знайти певне розшифрування цієї, на перший погляд, нібито закодованої тези. Стає очевидним, що Господь, на основі Своєї любові і милосердя до нас, грішних, і є тим надійним та невичерпним джерелом правдивого оптимізму.
Священник Павло Мельник у своїй праці «Оптимізм як характерна особливість світогляду» пише, що на основі вчення Церкви песимізм не є властивим релігійному досвіду, а життя справжнього християнина сповнене безумовного оптимізму. Життя людини після гріхопадіння – це життя в ілюзії. Ілюзорність цього світу настільки охопила життя людства, що Богові доводиться будити людину тими засобами, які б спонукали її повернутися до реальності. Унаслідок праці над собою та дії благодаті Святого Духа, жодна життєва ситуація не класифікується як добра чи погана, не викликає оптимістичних чи песимістичних настроїв, а сприймається із вдячністю Богові, радість не перестає наповнювати життя людини.
Господь не обділяє нас
Доречним буде згадати життя одного подвижника, який жив у вбогості, голоді, переносячи щоденно безліч скорбот і труднощів. Він справив велике враження на подорожнього, який мав змогу бути присутнім під час його молитви, сповненої подяки Богові за Його безмежні ласки до нього. Гість сприйняв цю молитву як неправду, бо вважав і зовнішньо бачив, що Господь подвижникові нічого не допоміг. На це старець відповів: «У тому, що люди вважають втратою, зубожінням, він вбачає свою обдарованість. Однак ми постійно
жаліємося, що чогось позбавлені, до нас проявлено замало уваги, в нас немає тих чи інших благ. Нам навіть не спадає на думку, що Господь не обділив нас, а обдарував, звільнив нас, дав можливість бути багатими і щасливими, але по-іншому. Церква вчить, що кожен день – це свято. Про це свідчить церковний календар, який подає численні приклади життя християн як зразок для наслідування. Ці святі люди навчилися радіти Христовою радістю, вони вміють співати Богові: «Алилуя!»
І насамкінець хочу навести висловлювання одного мислителя, які дуже співзвучні з темою цих роздумів. «Перебувайте у мирі з собою, будьте життєрадісні, з оптимізмом і надією дивіться в майбутнє. Пам’ятайте, що для щасливого життя потрібно зовсім небагато. Завжди звіряйте свої поступки з Божою волею і спокійно, з усмішкою на устах і любов’ю у серці прямуйте до щасливої Вічності».