Голошення Доброї Новини на Лановеччині
«Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий!» (Мт 11, 28-30).
Уже більше як два десятки років у місті Ланівці б’ється серце парафії Покрови Пресвятої Богородиці, яка щоденно збирає біля себе струджених і обтяжених, аби відкрити їхні серця на дію Божої ласки, на ревну молитву, на щире покаяння. Не так давно, у 2000 році, правлячий архиєрей владика Михаїл Сабрига благословив на духовну опіку вірних, які проживають на території Лановеччини, а вже на початку 2001-го Тернопільська обласна державна адміністрація видала свідоцтво про реєстрацію статуту греко-католицької релігійної організації тоді ще в селищі міського типу Ланівці.
Двадцять років вірної служби на парафії святкує і наш духовний наставник – отець Мирон Бречко. Турбота про дім Господній, його творення як духовної спільноти парафії від колишнього газового складу до каплички, будівництво власне самого храму з 2002 до 2007 року – це велика історія повернення греко-католицької церкви на Лановеччині в короткій оповіді. Камінь до каменя, піщинка до піщинки, щира молитва та віра дали змогу возвести Господній дім, в якому дотепер щоденно приноситься безкровна жертва та прославляється ім’я Христа Спасителя, звертаючи свої молитви до нього.
Сьогодні парафія храму Покрови Пресвятої Богородиці живе, об’єднує людей в любові до Бога, прославляє та проповідує християнські цінності, творить майбутнє нашої Української держави. При парафії діє спільнота «Матері в молитві», проводиться катехизація, майже щорічно проходить свято Першої урочистої сповіді та Причастя. Незмінною традицією багатьох років є парафіяльна проща до Зарваниці – і на загальнонаціональну, і до свята Преображення, коли вірні нашого храму та із села Синява, що на Збаражчині, разом вирушають до паломницької святині. Окрема увага звертається і на участь дітей в парафіяльному житті, адже дитина мусить чути про Бога, знати, що храм – дім Божий. Відтак писанкарство напередодні Великодня, свято Миколая, канікули з Богом у літній період та багато інших заходів протягом року проводиться заради того, аби показати, що Бог любить дітей, Він радіє, коли у Його домі звучать голоси найменших вірних; коли прислуговують під час Літургій; коли моляться, адже їх молитви найчистіші, найщиріші.
Жива парафія – це місце зустрічі із Живим Христом, який вчить нас бути милосердними, добрими до ближнього і не тільки. Добродушність, благодійність, доброзичливість – це те, чим парафія Покрови Пресвятої Богородиці повсякденно живе. Збірки військовослужбовцям, людям, які перебувають у Територіальному центрі надання соціальних послуг (перед Миколаєм, Великоднем), особам з особливими потребами, тим, чиє життя спіткало горе.
Уся церковна спільнота – велика Божа родина, яка відкрита до людей, є підтримкою усієї громади, адже щороку саме наша парафія організовує передвеликодній Хресний хід, гуртуючи місто, приготовляючи до славного свята Воскресіння Христового.
«Церква – то не є виключно духовенство, то є велике Тіло, правда. І кожний, і кожна з вас у свій спосіб може зробити дуже багато добра, переконавши когось, що Бог їх любить. Мені здається, що то є ключ до всього. Дуже важливий ключ», – говорив блаженніший Любомир Гузар. Відтак відкрити себе для Бога, прийти на зустріч з Євхаристійним Христом, увірувати і прославити його як Бога, – ось ті істини, які ми повинні відкривати в собі як вірні Христові послідовники. Церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка святкує ювілей, свій невеликий, але значущий ювілей. Щиро дякуємо Богу за отця Мирона Бречка, який ревно служить в ім’я Господнє, опікуючись вірними нашої парафії. Особлива шана парафіянам, які жертвують на розбудову храму, його розпис, утримання. Складаємо молитву за ваше милосердя і добре серце для Бога. Наша парафія жива – щонеділі урочисто звучить Свята Літургія, щодня храм відкритий для зустрічі з Христом.
«Церква – це ми всі, Божий люд. Священники, єпископи є його слугами. Вони повторюють, пригадують те, що Господь Бог вчить нас. Вони діляться тим, що Господь дає, аби нас освятити. Тому не вживаймо слова «Церква» на означення якоїсь особливої відповідальної групи. І коли ми говоримо про Церкву, нехай кожен скаже: «Я також Церква. Я є частиною Божого люду», – говорив блаженніший Любомир Гузар. Тож відкриймо своє серце для Христа та Церкви.
Сніжана КРЕЩУК, м. Ланівці