Скарби  родини Богаків

30 РОКІВ ЩАСТЯ

Їхнє  священниче подружжя – ровесник нашої незалежності, цьогоріч відсвяткували, як кажуть в народі, перлинове весілля. Спільні роки подружжя, перлинка за перлинкою нанизувало на нитку щастя, додаючи чотирнадцять діамантів, створюючи чарівне намисто спільного життя. Проживши 30 років у подружжі, вони вже не сумніваються в міцності стосунків і щирості почуттів. Адже за стільки років сотні разів довели, наскільки цінний їхній подружній союз, у центр якого – Всевишній, і скільки у їхніх серцях ніжності та любові до улюблених діточок.

Їмость  Олександра та отець Мирослав родом з Красилівки Тисменицького району, що на Івано-Франківщині. Сусідували, симпатизували одне одному змалечку, а коли дівчині виповнилося 18 років – побралися. Факультет інформатики Прикарпатського університету майбутня дружина священника закінчила вже як матір трьох дітей. «Тоді мені дуже допомагали мама і бабуся», – каже пані Олександра. А коли з чоловіком, священником Греко-Католицької Церкви, помандрували з рідної для обох Івано-Франківщини на Тернопільщину, то всі турботи звалилися на її плечі. Але, хоч як це парадоксально, важко з трьома дітьми, а з чотирнадцятьма уже набагато легше. Тому коли отець Мирослав вінчає молодят, то напівжартома просить брати з нього приклад.

«Я на роботу до школи так і не вийшла. Маємо школу вдома. Якщо домашні завдання з математики – то до мами. Звичайно, кожну дитину любимо. І їх навчаємо, і самі вчимося. Зі старшими спілкуємося, як з друзями. Ми радимося, обмінюємося думками, емоціями. А що така велика сім’я – це дуже тяжко, не можу сказати. Бо старші діти завжди допомагали», – розповідає добродійка. Натомість голова родини отець Мирослав вважає: «Бог дав нам стількох дітей, і в цьому, мабуть, є якийсь Божий задум. Можливо, Господь хотів такого свідчення, щоби дати приклад іншим. У такій сім’ї, як наша, має бути дисципліна, бо без неї, кажуть, військо гине. Але визначальним правилом для нас є любов до дітей.

Хороші  батьки виходять передусім з практикуючих християнських родин, вважає священник. У сім’ї  Богаків діти причащаються, починаючи з двох років, щодня відвідують  богослужіння.

БОРЩ  У… ЧОБІТКАХ

Очевидно, що найблагородніша з усіх «професій» – бути мамою.  «Я і вчителька, і вихователька, і прибиральниця, – каже пані Леся. – А сили для всього дає Бог». Тим більше, одні обставини і переживання, коли усі діти ще малі удома, інші – коли стають дорослими, вчаться в інших містах.

У  сім’ї Богаків найстаршій доньці –  Марії 29 років, а далі йдуть Анна (27), Андрій (26), Микола (25), Надія (24), Христина (23), Іван (22), Іванка (21), Оксана (20), Софія (19), Дмитро (17), Юліта (15), Арсен (14), і найменша Вероніка (9).

Троє  дітей ще вчаться у школі, двоє завершують  професійне навчання, інші вже працюють. Майже у всіх старших дітей – вища освіта. Є музикант, інженер, менеджерка, дизайнерка, архітектор, філологиня, кухар, соціальна працівниця, журналістка. Кожен із дітей грає з дитинства на якомусь музичному інструменті. В оселі Богаків звучить бандура, флейта, фортепіано, скрипка, саксофон. Майже всі співають. В інтернет-мережі є відео, як дванадцятеро братів і сестер родини Богаків співають відомий український хіт гурту «Океан Ельзи».

З  кожним роком родина Богаків поповнюється новими членами. І ця тенденція очевидна, отець Мирослав з  добродійкою Олександрою вже стали дідусем і бабусею, мають першого внука Марка. Двоє дівчат уже заміжні, третя у серпні стане на рушник щастя. Отож недарма перший зять Роман Демуш, який, до речі, є священником і займається молодіжним апостолятом, з нагоди подружнього ювілею батьків дружини Анни написав: «Вітаю дорогих тестя і тещу з 30-ти літтям подружнього життя! Дякуємо за свідчення любові, яка «ніколи не минає».

P.S. Уявляю собі, скільки нас буде, на святкуванні Вашого Золотого весілля…»

Щодо  домашніх обов’язків, то діти не байдикують, а допомагають батькам. Та на кухні завжди головна мама. І всі в один голос кажуть, що ніхто не готує так смачно, як вона! І над меню фантазує дивовижно, адже завжди намагається здивувати чимось хоч не завжди вартісним, але смачненьким. Аби нагодувати сім’ю, коли всі вдома, готують майже десятилітровий баняк борщу чи супу, відповідно й інші страви не меншими кількостями. Булочок чи пампушків цілу гору напікаємо, на свята – більше десяти пляцків.

Пані  Олександра розповідає, що раніше в їхній сім’ї  був спеціальний зошит, у якому записували кумедні випадки. Один з таких: «Якось мама зварила великий баняк борщу, поставила з черпаком у ганку. А малий Миколка вирішив побавитися. Взяв черпачок і поналивав у кожен черевик, у кожен мешт, що стояли в рядок біля входу».

Подібні  невинні витівки, завжди згадують з усмішкою та своєрідною ностальгію. Адже насправді такому численному сімейству доводилося перейти і через матеріальні труднощі, хвороби, побутові незручності. Однак – це їхня неповторна історія, яка триває. Своїх дітей батьки хотіли б бачити добрими людьми, істинними християнами, а все інше додасться.

В  ДОМІ ПАХНЕ ХЛІБОМ ТА  ЛЮБОВ’Ю

Попри  своєрідну атмосферу любові, якою наповнені всі закутки обійстя Богаків, від нещодавна сюди додався запах свіжовипеченого хліба.

Пані  Олександра каже: «Останнім часом ми не купуємо хліб, бо я печу його власноруч. Коли розпочався карантин,  знайшла рецепт хліба на заквасці. Всі діти дуже полюбили його. Компоненти хліба доступні: домашня закваска, борошно, сіль та вода. Люблю додавати соняшник та льон. Борошно беру різне: цільнозернове, пшеничне, житнє. І хоча процес приготування хліба є досить тривалим: заміс тіста, підгортання, відпочинок та ніч у холодильнику. На ранок маємо свіжий, смачний та корисний хліб.

Готуємо  закваску

1 день: змішати 20 г борошна і 20 г води кімнатної температури в скляній баночці. Прикрити кришкою, наглухо не закривати і залишити на добу на столі.

2 день: додати до закваски 20 г борошна і 20 г води і чекати ще добу.

3 день: якщо закваска не рухається і в ній не утворилися пори, знову додати 20 г борошна і 20 г води.

4 день: закваска має почати пахнути. Запах може бути різним: квашеної капусти, огірків, кефіру і навіть хімічним. Додаємо 40 г борошна і 40 г води та залишаємо на 12 годин. Закваска має вирости приблизно вдвічі. Якщо ні, то вона підросте пізніше. Зручно робити закваску у високій,  наприклад, літровій банці, аби можна ставити позначки, наскільки закваска росте, а також час, на який залишили закваску. Беремо 40 г нашої закваски, додаємо до неї 40 г  води і 40 г борошна. Залишаємо на 12 годин.

5 день: беремо 40 г від нашої закваски і знову додаємо 40 г води і 40 г борошна. Залишаємо на 12 годин. Закваска вже може тікати. На ніч ще раз додаємо 40 г води і 40 г борошна.

6-7 день: перевіряємо як працює закваска. Беремо 15 г закваски, 75 г борошна, 75 г води. Закваска, що добре працює, виростає за 4-8 годин. Але також велике значення має температура в помешканні. Якщо замісити тісто на хліб, і за 4-8 годин воно збільшиться в 2-3 рази, це означає що закваска дає хороший ріст і можна випікати хліб. Готову закваску зберігаємо в холодильнику, а перед замішуванням хліба виймаємо з холодильника, підгодовуємо і чекаємо, поки вона стане активною. Беремо потрібну кількість закваски, а ту, що залишилася, знову зберігаємо в холодильнику. І так кожного разу.

Рецепт  хліба

Складники: 300 мл води, 120 г закваски, 530 г борошна, щіпка солі.

Для  початку, витягаємо з холодильника закваску. Потрібно її підгодувати (борошно і вода) і щоб вона піднялася вдвічі. Починаємо замішувати тісто: вода + закваска + сіль, ретельно перемішуємо і додаємо борошно. Готове тісто накриваємо та залишаємо відпочивати на 1 годину. Після цього кожні 45 хвилини (3 рази) підгортаємо тісто. Пізніше ставимо тісто на стільницю на 30 хв, аби  відпочити. Формуємо його ставимо накритими в холодильник на ніч. Зранку випікаємо в чугунному баняку протягом 45 хвилин (перші 20 хв з кришкою при температурі 220 градусів, 25 хв – без кришки при 200 градусах).