Соціальна дилема

не втратити зв’язок із реальністю

У 2020 році компанія Нетфлікс зняла документально-художню стрічку «Соціальна дилема», яку пропонуємо в якості предмету для полеміки. Її має побачити кожен, хто через кільканадцять років не хоче до кінця втратити зв’язок із реальністю.
Тому запрошуємо вас, шановні читачі, пометикувати на теми «Життя в мережі» або ж «Віртуальна реальність». Що з останніх двох оберете? Дилема, правда ж? Після перегляду стрічки питань з’явиться ще більше. І це дуже добре.

Гугл, фейсбук, ютуб, інстаграм, твіттер, тік-ток, епл, мозілла і т.д. Перелік цих глобальних мережевих продуктів можна продовжувати. Яке місце вони займають у нашому житті?

Супермаркет

Пропоную подивитися на просту модель — супермаркет – місце, у яке ми приходимо чи не найчастіше.

Отож, у супермаркеті ми обираємо або те, що нам необхідне або те, що нас підштовхує придбати так званий «маркетинговий хід». І ось тут ролі міняються: ми з покупців перетворюємося на «товар» – попадаємось чи то на «мегаакцію», «розпродаж», або ж «ціну тижня» і під впливом маніпуляцій і цілих схем стаємо тими, на кого полюють.

Супермаркет інтернет -компаній

У супермаркеті інтернет-компаній, якими є вищеназвані гіганти, аналогічна ситуація — ми мішень. Звучить банально, але за цим стоїть ґрунтовне роз’яснення.

Президенти та директори компаній, керівники з монетизації, розробники, аналітики, спеціалісти СЕО, фін-аналітики, техніки та ще багато інших посад і професій стоять за словами — соціальна мережа.

Розробники кнопок «лайк» на фейсбуці, «сердечок» в інстаграмі, звуків твіттера та «скролів» тік-току – це теж цілком відповідальні та серйозні посади у цих сервісах. Багатотисячні «штати» працюють над тим, щоб позмагатися за вашу увагу і створити максимально реальний і комфортний уявний світ. Увага, «уявний»! Але тільки окремі із них бачать збій у системі і задають собі питання: «що не так із цим усім?»

Щось пішло не так

На початку створення цих сервісів все було добре, та, провівши детальний аналіз, виявилось, що ці інструменти дали збій і коли це сталось невідомо. Хоч і не все так критично, бо насправді соцмережі зробили багато доброго: відбувалися системні зміни на краще у всьому світі, через соціальні мережі знаходилися люди, донори, жертводавці, рятувалися життя, поверталися втрачені речі, ба навіть бездомні тварини отримували притулок. Новини поширювалися від першоджерел без перекручувань і все це так набирало стрімких обертів, що врешті-решт вийшло з-під нашого з вами контролю. Бо гортаючи стрічку новин або переглядаючи фото друзів чи знайомих, ми не можемо зупинитися. Цим сервісам це якраз і потрібно — наша увага. Ці речі почали жити власним життям і ніхто з розробників не знав, що все настільки зміниться. Ніхто не міг цього передбачити і немає одного чи кількох конкретних лиходіїв. Звинувачувати немає кого та й важко виокремити якусь одну проблему. У цьому й дилема.

Божевільний світ

Душевне здоров’я, залежність, відірваність від реальності стають все більш загрозливими для людства. Фейкові новини – більш витончені. Хаос, паніка, стеження, ідоли, не своє життя, підміна понять сприймаються як звичні і прийнятні. Епідемії, коронавірус, грип, алергії є не тільки фізичними, але й емоційними хворобами. У деякому розумінні навіть душевними. Демократія в небезпеці, нові проблеми технологій, попит на ілюзорне і ефемерне перевищує будь-які очікування. Поляризація суспільства, підміна понять та двозначність очевидного. Чи є шось у цьому прийнятне і спільне між реальним, явним, тверезим життям – тим, що ми маємо і тим, що хочемо мати? Тим, чим володіємо і охоче віддаємо? Час, що марно гаємо, більше ніколи не повернемо. Якщо подивитися навколо і пригледітись зблизька, то здається, що світ збожеволів і цілком серйозно видає цей стан за нормальність. Нас усіх ніби чимось причарували.

Яка вона, реальність?

Уявіть, що 50 дизайнерів-розробників керують 2 мільярдами людей. Але повернімося до початку. Чи можна дізнатися, коли це все почало давати такий стрімкий ріст? Коли почав стрімко зростати інтерес до соцмереж? Коли блогери стали лідерами думок? Коли будь-хто, без освіти чи будь-яких ґрунтовних знань, може диктувати вже не тільки підліткам, але й дорослим, свідомим людям як жити і що робити? Відповідь – невідомо.

Гра у «Котики-мишки»

Жарон Лані, автор книжки «Десять причин видалити ваші акаунти у соцмережах просто зараз» каже: «До тих пір, допоки ми не усвідомимо, що ми маленькі мишки, на яких полюють гігантські кішки, щоб поласувати нами, доти й ця круговерть не закінчуватиметься, а ми все швидше й швидше будемо загнані у кут». Вони руйнують наші життя, а ми свідомо даємо це робити.

Інтернет: добре чи погано?

Не достатньо сказати: соцмережі та інтернет це погано. Треба глянути глибше у суть інтернету, виокремити та розділити основні переваги й недоліки, а потім на основі свідчень людей, які розробляли основні його інструменти, зробити висновки і подумати, як можна все змінити.

Як говорить один з інвесторів, який вже 25 років купує акції інтернет компаній, раніше все було простіше, компанії кремнієвої долини продавали програмне забезпечення та оновлення і різне «залізо», а тепер все кардинально змінилося, тепер продають користувачів. Як то кажуть: «Якщо ти не платиш за товар, то сам стаєш товаром». На перший погляд гугл — безкоштовний сервіс для пошуку інформації, а фейсбук сторінка, на якій ми спілкуємося з друзями. Насправді, це гіганти, що змагаються за нашу увагу і час, і чим довше ми затримуємося на тій чи іншій сторінці, тим краще і більше вони нас знають і читають наші наступні кроки, пропонуючи те, чого ми, можливо, й не хотіли б. Так і створюється тиск на свідомість і з’являється бажання мати те чи інше.

Час – наше багатство

У смартфоні за допомогою вбудованої програми ви можете дізнатися ваш «екранний час», який ви приділили тій чи іншій програмі чи тій чи іншій справі. Від секунди до години найточнішими алгоритмами відслідковується ваша реакція на той чи інший меседж чи новину, яку ви зустрічаєте, гортаючи стрічку. Міміка вашого лиця, биття вашого пульсу і навіть рухи вашого тіла – все здатен зчитати пристрій, який вміщається у вас на долоні. Про вас все знають, вас програмують і роблять товаром – це поступові малопомітні зміни у вашій поведінці.

Продати упевненість

Потім вас «купують» великі торгові компанії і знають, що вам запропонувати. Замовляють рекламу у соцмережах, а ті в свою чергу продають упевненість. Саме так, упевненість в тому, що та чи інша людина готова купити той чи інший товар, бо вся її поведінка свідчить про це. І соцмережі мають таку розкіш і все це можливо тоді, коли у тебе є великий обсяг даних. Саме ці дані збирають соцмережі. За кожною вашою дією ретельно стежать і фіксують її. На яких саме зображеннях ви затримуєте погляд, скільки затримуєтесь і чому ви це робите. І допоки ми зациклено втуплюємось в екран свого гаджета, по той бік екрану стоять аналітики і немов на нашому прототипі, вивчають усі реакції та дії, емоції та передбачають наступні наші ходи. Трістан Гарріс говорить: «Цілі команди зламують поведінку людей, щоб підвищити попит. На жаль усе це насправді не для нашого блага, а для того, щоб ті, хто це контролює, більше заробляли».

Трохи статистики

Сумна статистика по вчиненню над собою різного роду знущань, або ж навіть суїцидальних настроїв, після 2012 року почала зростати. Для дівчат-підлітків старшого віку вона зросла на 62 відсотки, а для молодших – на 180. Це втричі більше. Покоління «Z» – те, що народжене після 1996 року, – і яке стрімко «підсіло» на соцмережі в середніх класах школи, весь свій вільний час — у гаджетах. Вони більше вразливі та тривожні. Аналітики кажуть, що схоже було і з людьми, коли з’являлися газети, радіо і телевізори, і що ми теж тоді були дещо на гачку. Але через певний час звикли. Чому ж цього не стається з інтернетом та соцмережами? Питання поки що риторичне.

Солодка брехня краща за гірку правду

Штучний інтелект поступово керує світом. Якщо у пошуковику ви введете одне й те ж питання в різних країнах чи континентах світу, наприклад «зміни клімату – це…» – отримаєте різну відповідь. Тобто система дає відповідь відповідно до ваших вподобань, місця перебування кожному вибірково. Така правда. І винні у цьому мабуть ми самі, бо своїм бажаннями мати все краще, швидше, простіше створили систему, яка дає фальшиву інформацію. Простими словами — солодка брехня замість гіркої правди. Саме тому соцмережі стають такими спокусливими, і важко уявити, що буде, якщо вони потраплять у руки поганих людей. Якщо кожен має власні факти і свою правду, не має сенсу у компромісі, немає сенсу гуртуватися, єднатись і розділяти спільні цінності. Загроза нашому існуванню не технологія як така, а здатність технологій змусити нас проявити наші найгірші риси. Наші найгірші риси — це катастрофа. Найстрашніше, що може статися, – тотальне перевертання світу. Утопія і антиутопія стануть не розбіжні. Який вихід з усього цього? Даймо відповідь як християни, критики і справжні оптимісти. Перше за все чесно самі собі.

А що думаєте про цю проблему ви?